система | system continues to act in wartime anyway!
Right now this is the most difficult time for Ukraine we decided to continue to share and promote Ukrainian artists' music and to develop the Ukrainian electronic scene. So today we're back to our audience with an incredible album "Kombimezon" by Ukrainian Odesa-based artist Polje aka Viktor Konstantinov. Here is what the artist's saying about his own material:
~ "My name is Viktor, I am a self-taught musician from Odesa, Ukraine. I started recording and posting my first songs on the Internet somewhere around 2013.
Polje is my main alias, under which I release music and perform in the format of electronic live or as a DJ since 2017.
"Kombinezon" (“jumpsuit” in English) is the first LP under this name. This album is a soup that took time to gather ingredients: traveling, sitting at home, trying to experience life in the capital, the opportunity to look at the context of the hometown from the outside, catching influences from art, literature, and more.
It turns out that I belong to the type of musicians who find it difficult to work in one style. I rarely manage to do something whole and at the same time relatively large in volume. But this time I solved this problem for myself: gradually I identified the basic set of sounds, instruments, and ways to use them. Then the sound produced easily absorbed the rest of the colorful community - as a comfortable jumpsuit.
Kyiv / Odesa 2021-2022"
* A bit about the context of nowadays in Ukraine for the artist:
~ "I am currently staying in Odesa, my hometown. The general spectrum of emotions when a full-scale war intervenes in your life (in general it lasts 8 years) is approximately as follows: disorientation, anxiety, paranoia, stress, anger, hatred and alternation of despair and hope - and this in a relatively "calm" environment. It is interesting to understand that these emotional waves can be synchronized in a nation of 46 million.
Sometime on the third or fourth day of the war, my girlfriend Diana and I moved in with friends, and we have been living in the commune of five people for more than a month, so it's calmer and easier to cooperate. I managed to relax and rest my head for the first time on the ninth day. The first 2 weeks were more active in terms of volunteering, but now I have returned to work and even create music. The rest of our team also focused on their work: they continue to volunteer, work as fixers with foreign journalists, just help other people, and so on. Many of my friends have gone either abroad or to the west of Ukraine - they are also trying to do something from there. About a week before the escalation, Diana and I were interviewed by a German journalist about how we felt and what we would do if the war became more active. We replied that it is difficult to predict, but we do not want to leave the country and will somehow cooperate with friends. We did not lie, as it turned out.

It is difficult to look at what is happening to Ukraine and to our people.
I lived in Kyiv for two and a half years of my life. During this period, I decided to abandon the use of russian language in art - this is despite the fact that russian is the first language in which I learned to speak and read. This is both a political and aesthetic decision:
1. My position is that Ukrainian culture should be created in the Ukrainian language
2. The probability of getting on some playlist called "best new russian music" (even purely because of the language) causes disgust, because I do not want to be associated with anything russian.
3. the Ukrainian language - the way it is arranged syntactically and phonetically - is a very convenient and flexible tool for music and poetry.

One of the most popular themes in Ukrainian contemporary art is historical memory and local contexts. Odesa is well known abroad, there are many myths, stereotypes, songs, poems, novels etc about it. At the same time, it is also integrated into the all-Ukrainian and Ukrainian-speaking contexts, but relatively weakly - despite the national and cultural diversity, the russian imperial narrative has been dominant here for a long time.

Today, Ukrainian culture is once again suffering losses from russian weapons. In the songs Pa and Yasne Mi, I used excerpts from poems by Mykola Bazhan and Maik Yohansen, representatives of the modernist generation of artists of the 1920s known as the "Executed Renaissance". I often think about the fate of this generation. The lives of thousands of talented people have been ruined and their legacy - a huge layer of art - isolated from the world for half a century. This fact confuses me since school. Such incidents have no right to be repeated - however, on March 9, a russian shell damaged the “Slovo” house in Kharkiv, where the above-mentioned authors actually lived."
***
система | system все одно продовжує діяти у воєнний час!
Зараз це найскладніший час для України, та ми вирішили продовжувати релізити та просувати музику українських артистів і розвивати українську електронну сцену. Тож сьогодні ми повертаємося до нашої аудиторії з неймовірним альбомом «Kombinezon» українського одеського виконавця Polje aka Віктора Константинова. Ось що артист каже про власний матеріал:
~ "Мене звати Віктор, я - музикант-самоук із Одеси. Свої перші пісні почав записувати і викладати в інтернет десь у 2013-му році.
Polje - мій основний псевдонім, під яким я публікую свою музику та виступаю в форматі електронного лайву або як ді-джей з 2017-го.
«Kombinezon» - це перший LP під цим ім‘ям. Цей альбом є таким супом, збір інгредієнтів до якого потребував часу: мандрування, сидіння вдома, спроби відчути життя в столиці, можливість подивитися на контекст рідного міста зі сторони, виловлювання впливів з мистецтва, літератури тощо.
Так вийшло, що я відношуся до того типу музикантів, яким важко працювати в одному напрямі. Мені рідко вдається зробити щось цільне і водночас відносно велике за обсягом. Але цього разу я вирішив для себе цю проблему: поступово я визначив основний набір звуків, інструментів та шляхів їхнього використання. Далі вироблене звучання легко вдягло в себе решту різнобарвної спільноти - як зручний комбінезон.
Київ / Одеса 2021-2022"
*** Трохи про контекст сьогодення в Україні для артиста:
~ "Наразі я залишаюсь в Одесі, моєму рідному місті. Загальний спектр емоцій, коли в твоє життя втручається повномасштабна війна (взагалі вона йде 8 років) приблизно такий: дизорієнтація, тривога, параноя, стрес, злість, ненависть та чередування розпачу і надії - і це ще в порівняно «спокійних» умовах. Цікаво розуміти, що ці емоційні хвилі можуть синхронізуватися у 46-мільйонної нації.
Десь на третій-четвертий день війни ми з моєю дівчиною Діаною переїхали до друзів, жили комуною вп’ятеро більше місяця - так спокійніше й легше кооперуватися. Вперше розслабитись і відпочити головою вдалося десь на дев’ятий день. Перші 2 тижні були більш діяльими в плані якогось волонтерства, зараз же я повернувся до роботи та навіть створення музики. Решта нашої команди теж зосередилась на своїх справах: продовжують волонтерити, працювати фіксерами з іноземними журналістами, просто допомагати іншим людям тощо. Багато моїх друзів поїхали або за кордон, або на захід України - намагаються теж щось робити звідти. Десь за тиждень до початку ескалації ми з Діаною давали інтерв’ю німецькому журналісту, стосовно того, що ми відчуваємо та що будемо робити, якщо війна перейде в активнішу фазу. Ми відповіли, що важко зпрогнозувати, але їхати з країни не хочемо і будемо якось кооперуватися з друзями. Не збрехали, як виявилось.

Важко дивитись на те, що відбувається з Україною та нашим народом.
Два з половиною роки свого життя я прожив у Києві. В цей період я вирішив відмовитись від використання російської мови у творчості - це при тому що російська - перша мова якою я навчився говорити і читати. Це водночас політичне і естетичне рішення:
1. моя позиція така, що сучасна українська культура має створюватися українською мовою
2. ймовірність потрапляння в умовний список «best new russian music» (навіть суто через мову) викликає відразу, бо не хочеться асоціюватися будь з чим російським.
3. українська мова - те як вона влаштована синтаксично і фонетично - це дуже зручний і гнучкий інструмент для музики чи поезії

В українському сучасному мистецтві одними з найпопулярніших тем є історична пам’ять і локальні контексти. Одеса досить відоме закордоном місто, про нього існує безліч міфів, стереотипів, пісень, віршів, романів тощо. При цьому в загальноукраїнський та в україномовний контексти воно теж інтегровано, але порівняно слабо - попри національно-культурну різнобарвність, російський імперський наратив тут довгий час був домінуючим.

Сьогодні українська культура вчергове зазнає втрат від російської зброї. В піснях Pa і Yasne Mi я використав фрагменти з віршів Миколи Бажана і Майка Йогансена, представників модерністської генерації митців 1920-х відомої як «Розстріляне відродження». Я часто думаю про долю цього покоління. Життя тисяч талановитих людей було зруйновано а їхній спадок - величезний пласт мистецтва - ізольовано від світу на півсторіччя. Цей факт не вкладається в моїй голові ще зі школи. Подібні інциденти не мають права на повторення - проте 9 березня в Харкові російським снарядом був пошкоджений будинок «Слово», де власне й жили зазначені вище автори."